За визначенням Організації Об’єднаних Націй підлітковий вік – це віковий період з 10 до 19 років. Це вік стрімких фізіологічних, психологічних, соціальних змін, які відбуваються з дитиною, і це саме той період, коли вона потребує як мудрої та виваженої батьківської підтримки, так і свободи в ухваленні рішень та виявленні своїх поглядів та переконань.
Особистість підлітка формується не сама по собі, а в навколишньому його середовищі. Особливо важлива роль малих груп, в яких підліток взаємодіє з іншими людьми. Перш за все, це торкається сім’ї. Різні автори виділяють різні типи неблагополучних сімей, де з’являються діти з відхиленнями в поведінці.
Лічко А. Е. виділяє 4 неблагополучних ситуації в сім’ї:
- гіперопіка різних ступенів: від бажання бути співучасником всіх проявів внутрішнього життя дітей (його думок, відчуттів, поведінки) до сімейного тиранення;
- гипоопека, нерідко перехідна в бездоглядність;
- ситуація, що створює “кумира” сім’ї – постійна увага до будь-якої спонуки дитини і непомірна похвала за вельми скромні успіхи;
- ситуація, що створює “попелюшок” в сім’ї – з’явилося багато сімей, де батьки приділяють багато уваги собі і мало дітям.
На першій стадії підліткового періоду (у 10-11 років) дитини характеризує дуже критичне відношення до себе. Близько 34% хлопчиків і 26% дівчаток (за даними Фельдштейна Д. І.) дають собі повністю негативні характеристики, відзначаючи переважання негативних рис та форм поведінки, зокрема грубості, жорстокості, агресивності. При цьому у дітей цього віку переважає фізична агресивність і найменше виражена агресивність непряма. Вербальна агресія та негативізм знаходяться на одному ступені розвитку.
Ситуативно негативне відношення до себе зберігається і на другій стадії підліткового віку (у 12-13 років), обумовлюючи, значною мірою, оцінками тих, що оточують, як дорослих, так і однолітків. У цьому віці найбільш вираженим стає негативізм, наголошується зростання фізичної та вербальної агресії, тоді як агресивність непряма, хоч і дає зрушення в порівнянні з молодшим підлітковим віком, все ж таки менш виражена.
На третій стадії підліткового віку (у 14-15 років) спостерігається зіставлення підлітком своїх особових особливостей, форм поведінки з певними нормами, прийнятими в референтних групах.
При цьому на перший план у них виходить вербальна агресивність, що на 20% перевищує показники 12-13 років і майже на 30% в 10-11 років. Агресивність фізична та непряма підвищуються неістотно, також як і рівень негативізму.
Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків в цих групах відрізняє зневажливе відношення до навчання, погана успішність, бравада невиконанням обов’язків: всіляко уникаючи виконувати які-небудь обов’язки і доручення по будинку, готувати домашні завдання, а то і відвідувати заняття, подібні підлітки виявляються перед лицем великої кількості “зайвого часу”. Але для цих підлітків характерний саме невміння змістовно проводити дозвілля. У переважної більшості таких підлітків відсутні які-небудь індивідуальні захоплення, вони не займаються в секціях і кухлях. Вони не відвідують виставки і театри, украй мало читають, а зміст прочитаних книг звичайно не виходить за рамки пригодницько-детективного жанру. Час, що беззмістовно проводиться, штовхає підлітків на пошук нових “гострих відчуттів”.
Алкоголізація та наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки розпиванням спиртного як би відзначають свої “заслуги”: вдалі пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильне уявлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрість.
На всьому протязі підліткового періоду спостерігається чітко виражена динаміка агресивності:
Прояви різних форм агресивності у підлітків 10-15 років.
Таблиця 1
Вікові групи Форми агресивності Фізична непряма вербальна негативізм 10-11 літні підлітки 49% 32% 34% 45% 12-13 літні підлітки 54% 48% 51% 64% 14-15 літні підлітки 61% 51% 72% 65% Аналіз приведених даних свідчить про те, що у 10-11- літніх дітей переважають фізичні форми агресивності. Особливо швидкими темпами з віком росте негативізм. У міру дорослішання у підлітків все сильніше виявляється вербальна агресія.
Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.
Агресивність супроводжують:
- неадекватне самооцінювання (занижене або завищене);
- неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;
- підвищена емоційна напруженість і тривожність;
- різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім’ї, про ставлення до них однолітків;
- низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.
Основними формами агресивної поведінки є:
- фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;
- негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;
- підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;
- вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;
- аутоагресія — агресія, спрямована на самого себе.
-
Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:
- задоволення потреб у спілкуванні;
- самовираження та самоствердження;
- відреагування на неблагополучну обстановку в сім’ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;
- досягнення значущої мети. У підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.
Метою агресивної поведінки є виконання наступних функцій:
- самозахист (для уникнення або подолання загрози);
- вираження загальної невдоволеності або незадоволення конкретною ситуацією;
- вирішення конфлікту чи виправлення ситуації;
- механізм захисту території, ресурсів або інших цінностей;
- вираження негативних емоцій - страху, гніву, розчарування тощо.
Агресивну поведінку можуть викликати також деякі розлади психіки, наприклад:
- синдром дефіциту уваги;
- гіперактивність;
- біполярний розлад;
- межовий розлад особистості;
- нарцисизм;
- посттравматичний стресовий розлад (ПТРС);
- епілепсія;
- деменція;
- психоз;
- зловживання психоактивними речовинами та деякими медикаментами;
- перенесені травми головного мозку.
Як протидіяти та управляти власною агресією?
Щоб протидіяти агресивним проявам, потрібно враховувати психологічні, соціальні та виховні аспекти. Людям, схильним до таких реакцій, потрібна психологічна консультація, де вони можуть навчитися:
- самоспостереженню;
- ефективному контролю своїх емоцій;
- навичкам врегулювання конфліктів;
- активному слуханню і розумінню точки зору інших людей;
- способам перемовин та конструктивного вирішення протиріч;
- комунікаційним та міжособистісним навичкам;
- пошуку соціальної підтримки від родини, друзів чи спільнот;
- технікам релаксації, таким як дихальні вправи, йога, медитація та інші;
- використанню фізичних активностей для зменшення рівня стресу.
Рекомендації вчителям щодо роботи з дітьми, що проявляють агресивну поведінку
Зважаючи на усі обставини та чинники, які беруть участь в становленні агресивної поведінки у підлітків, можна попередити або обмежити прояв агресивної поведінки. Це сприятиме зменшенню антисоціальних вчинків, які доставляють стільки занепокоєння батькам, педагогам і самому підліткові.
1. Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності підлітків – проявляти до нього більше уваги.
2. Безумовно, з агресивним підлітком важко спілкуватися по-доброму, оскільки його дії викликають гнів у відповідь та роздратування, бажання покарати його. Проаналізуйте в цьому випадку свої почуття до підлітка, визнайте в собі роздратування проти нього та постарайтеся позбавитися від цього почуття, висловивши його обережними, доброзичливими словами. Скажіть йому, що ви гніваєтеся, але не на нього самого, а на те, що він вчинив. Це дуже важливий момент: можна критикувати вчинок, але не особистість в цілому.
3. Допоможіть підліткові знайти друзів. Це сприятиме його адаптації в колективі та, можливо, збереже його від впливу поганої компанії.
4. Підтримуйте у підлітку розвиток позитивних аспектів агресивності – активності, ініціативності, а також попереджайте формування її негативних якостей – ворожості, замкнутості. Це допоможе підліткові знайти своє місце в житті.
5. Постарайтеся роз’яснити підліткові наслідки його агресивної поведінки для нього самого і для оточення. Можливо, що агресивна поведінка підлітка є для нього еквівалентом поведінки, яку він засвоїв у сім’ї. І необхідно пояснити дитині, що таке поведінка – не норма.
6. Враховуйте при вихованні і навчанні підлітка його особисті особливості. Адже до агресивного підлітка потрібно особливий підхід. Його нервова система дещо відрізняється від нервової системи інших учнів. Вони більше запальні, більше ворожі. І для уникнення цієї поведінки, потрібне особливе поводження з підлітком.
7. Давайте підліткові можливість задовольняти потреби в самовираженні та самоствердженні. Щоб ця потреба задовольнялася, покладете на підлітка яку-небудь відповідальність, наприклад, зробіть його старостою класу, або запропонуєте йому організувати який-небудь захід. Це дозволить дитині повірити у своп сили, убілити його, що бути особою можливо і без застосування агресивної поведінки.
8. Необхідно проводити бесіди з батьками дитини. Поясніть їм, що вони повинні стежити за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їх дій. Крім того, вони повинні постаратися обмежити перегляд підлітком відеофільмів з сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.