https://nus.org.ua/articles/chy-gotova-dytyna-do-1-klasu-ta-yak-adaptuvaty-yiyi-do-shkilnogo-zhyttya-porady-vchyteliv-i-psyhologiv/

Аби розвіяти всі сумніви, коли ж віддавати дитину до школи, батьки мають порадитися з усіма, хто може із цим допомогти – вихователями, вчителями й психологами.

Світлана Ройз підготувала перелік запитань, на які мають відповісти батьки першокласників.

1. Наскільки дитина може витримати навантаження – бути якийсь час без мами?

2. Наскільки стосунки з батьками сприймаються як надійні? Адже дитина зможе проявляти активність, цікавість, тільки відштовхуючись від відчуття безпеки й підтримки в родині.

3. Наскільки дитина справляється з напруженням (розчаруванням) – наприклад, коли їй не дали відразу ж бажаного? Як вона впорається, якщо захоче відповісти, а вчитель викличе іншу дитину?

4. Наскільки дитина підготовлена – бачила, спілкувалася з різними людьми? Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали взагалі її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, тілесних типів, різного віку?

5. Чи зможе дитина витримати напруження, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги (учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі)? Чи впорається із цим навантаженням дитина? Як буде поводитися – пустувати, плакати, проявляти агресію?

6. Чи сприймає дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи?

7. Чи може дитина попросити в інших людей допомогу – наскільки вона впевнена, що її підтримають?

8. Якщо дитина вчиться писати букви, то говорить “я намалювала букву” чи “я написала букву”? Адже “намалював” – це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. “Написав” – уже навчальної.

9. Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки батьки дозволяють або обмежують її рухову активність?

10. Чи є в дитини режим дня, правила, щось, що виконується регулярно (це впливає не тільки на можливість “витримувати” правила, а й на загальне відчуття безпеки)?

11. Наскільки дитина впевнена, що вона “хороша просто так”?

Тож школа – це новий етап життя дитини, до якого дійсно треба готуватися. Але свої зусилля краще зосередити не на якомога більшій кількості гуртків та підготовчих курсів, а на спільно проведеному часі з дітьми. Коли батьки з дитиною ліплять, малюють, рахують, співають, розмовляють, домовляються і вчаться діяти за певними правилами – це теж навчання і підготовка до шкільного життя.